Різниця між цивільно-правовим та трудовим договором

 

Різниця між цивільно-правовим та трудовим договором: що обрати підприємцю не порушивши вимог Держпраці.   

 

За цивільно-правовим договором (далі-ЦПД) відносини регламентується не трудовим законодавством, а виключно цивільним. Тобто дві рівноправних сторони домовляються про виконання робіт або надання послуг, із зазначенням їх вичерпного переліку в договорі. Факт виконання обов’язково оформляють актом виконаних робіт/наданих послуг; конкретні строки виконання робіт/надання послуг або кожного окремого їх етапу; вартості виконання робіт, надання послуг.

Виконавець за договором отримує оплату не за процес праці, а за результат. Його не включають до штатного розпису, він не підпорядковується правилам трудового розпорядку і не претендує на соціальні гарантії від держави (наприклад, оплату лікарняного), на які можуть розраховувати працівники за трудовим договором. Кожна зі сторін у будь-який момент може розірвати договір.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін згідно зі ст. 905 ЦКУ, а строки виконання роботи, або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду відповідно до ст. 846 ЦКУ. Тобто, законодавством не встановлено мінімального чи максимального терміну, на який може укладатися ЦПД. Водночас договори ЦПД не можуть укладатися на невизначений строк. Не варто укладати цивільно-правові договори на тривалий строк замість трудових, бо при перевірці їх можуть перекваліфікувати в трудові договори. 

Підстав для перекваліфікації може бути багато, наприклад: некоректний предмет договору (націлений на процес, а не на кінцевий результат); системність – якщо ЦПД укладено з одним виконавцем тричі або більше за рік, велика ймовірність, що в разі перевірки контролери звернуть на це увагу і спробують перекваліфікувати договір.

Водночас для суб’єктів господарювання, які активно використовують цивільно-правові договори як альтернативу трудовим, у разі незгоди з такою перекваліфікацією новоспечений роботодавець завжди може звернутися до суду.

Але наразі позиція судів в основному не на користь роботодавця - суди вважають неприпустимим використання ЦПД для мінімізації податкових платежів – про це говорить  постанова Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року у справі № К/800/32990/15, якою сформовано основний підхід до визначення ЦПД, які маскують трудові відносини.

Як зазначалося вище, у загальній практиці підтримується підхід, відповідно до якого основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за ЦПД - процес організації трудової діяльності залишається за його межами, адже метою договору є отримання певного результату (див. приклад -ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року у справі № 6-48369св14.

При цьому під час розгляду справи суду необхідно встановити такі обставини: чи поширювались на виконавця вимоги внутрішнього трудового розпорядку, правила трудової дисципліни; чи виконавець був прийнятий за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; чи був проінформований виконавець про умови праці, наявність на робочому місці, наявність небезпечних і шкідливих чинників на виробництві тощо.

Відтак, наявність певної посади у штатному розписі та укладення цивільно-правового договору, за яким виконавець повинен виконувати обов’язки за цією посадою, а також здійснення обліку робочого часу виконавця за цивільно-правовим договором розглядається судами як ознаки, що не властиві цивільно-правовому договору. А отже, зазначені договори визнаються такими, що маскують дійсні відносини між сторонами, внаслідок чого виконавець не отримує прав та гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України.

 Таким чином, при використанні ЦПД як альтернативи трудовим договорам існує ризик перекваліфікації цивільних відносин на трудові та притягнення суб’єкта господарювання  до юридичної відповідальності. Тому підприємці, які активно використовують цивільно-правові договори у своїй діяльності, повинні уважно прописувати умови таких договорів.

Зокрема, слід уникати опису процесу виконання ЦПД, не приписувати виконавцю обов’язків за певною професією, кваліфікацією не вживати понять, що притаманні трудовим відносинам тощо.

Перехід на цивільно-правові договори не звільнить Вас від сплати податків і зборів, які майже однакові як при трудовому договорі так і при ЦПД, однак варто зазначити, що при оподаткуванні ПДФО нарахованої зарплати та винагороди за договором ЦП існує відмінність. Вона полягає у визначенні бази оподаткування: за п. 164.6 ПКУ для оподаткування зарплати базою є сума нарахованої зарплати, зменшена на суму податкової соціальної пільги у випадках її застосування. При оподаткуванні винагороди за ЦПД базою оподаткування ПДФО є нарахована винагорода.

За цивільно-правовим договором відносини регламентується не трудовим законодавством, а виключно цивільним, а отже за ЦПД підприємець не несе, наприклад, відповідальність у випадку настання нещасних випадів на виробництві, оскільки усі ризики покладаються на таку фізичну особу.

 

Матеріали надано Асоціацією «Укрлегпром».

 

 

Произвольный текст в подвале сайта

© shveinoe-delo