Поняття нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю і як його виконати правильно

 

 

Норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю діє в нашій країні вже протягом багатьох років та законодавчо закріплений Законом України «Про основи захищеності осіб з інвалідністю» №875 від 21.03.1991р. На початку 2018 року також набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 2249-VIII з метою приведення до відповідності норм чинного вітчизняного законодавства до положень Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.

Відповідно до букви Закону та залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму, обмеження життєдіяльності особи їй може бути встановлена I, II або III група інвалідності. Роботодавець може використовувати працю осіб з інвалідністю будь-якої з трьох груп, якщо згідно з висновками МСЕК стан їх здоров’я дозволяє виконувати професійні обов’язки. Більше того, ч. 3 ст. 18 Закону № 875 зобов’язує роботодавців:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, у межах нормативу (розмір нормативу становить 4% від середньооблікової кількості штатних працівників (СКШП) облікового складу за рік, а якщо у роботодавця працевлаштовано від 8 до 25 осіб - одне робоче місце);

- створювати для осіб з інвалідністю умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати Державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

За загальним правилом, створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у межах нормативу зобов’язані всі роботодавці незалежно від обраної системи оподаткування чи форми власності за винятком роботодавців, у яких показник облікового складу штатних працівників за звітний рік становить менше 8 осіб та представництв іноземних компаній, які не є юридичними особами (лист Фонду від 17.04.2006 р. № 06-75/667).

Тепер поговоримо про пошук осіб з інвалідністю. У ч.3 ст.19 Закону №875 зазначено: роботодавець зобов’язаний самостійно здійснювати працевлаштування осіб з інвалідністю на виділені або створені робочі місця в рахунок нормативу робочих місць. Тобто, на перший погляд ця норма Закону №875 покладає на роботодавця, серед іншого, ще й обов’язок пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування на створені для таких осіб робочі місця. Дане питання доволі двозначне. Так, ч.3 ст. 18 Закону №875 зобов’язує роботодавця створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю (про наявність створених робочих місць і вакансії за ними). Тобто, пошук осіб з інвалідністю роботодавцями не передбачено. Так, у ч.1 ст.18 вказаного Закону зазначено, що право осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу забезпечується шляхом їх безпосереднього звернення на підприємства або до державної служби зайнятості. А от пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань, здійснює центр зайнятості (ч.3 ст. 18-1 Закону №875). Таким чином, пошуком відповідної роботи для осіб з інвалідністю повинен займатися не сам потенційний роботодавець, а Державна служба зайнятості.

Для працевлаштування особи з інвалідністю підприємцю необхідно зробити декілька кроків:

1) видати наказ про виділення (створення) робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та ввести у штатний розпис (зарезервувати) посади, на які планується працевлаштувати осіб з інвалідністю;

2) подати до центру зайнятості Звіт за формою № 3-ПН, так звану «Інформацію про попит на робочу силу (вакансії)».

Також роботодавець може вжити додаткових заходів: звернутися з письмовим запитом до громадських організацій осіб з інвалідністю, розмістити оголошення про відповідні вакансії у ЗМІ та на інтернет-ресурсах, брати активну участь у заходах, що проводить Державна служба зайнятості для працевлаштування осіб з інвалідністю.

На жаль, навіть якщо підприємець вжив усіх заходів для виконання нормативу, але необхідна кількість осіб не була працевлаштована, то доведеться все ж таки відстоювати свою правомірну позицію, адже за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавець підпадає під санкції (лист Фонду від 12.09.2016 р. № 1/6-690/04). Адміністративно-господарські санкції нараховуються за підсумками звітного року. Розмір таких санкцій залежить від кількості осіб, які працюють на підприємстві за основним місцем роботи.

Так, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею, необхідно сплатити штраф у сумі, що дорівнює:

- половині середньої річної зарплати штатного працівника, якщо на підприємстві працює від 8 до 15 осіб;

- середній річній зарплаті штатного працівника, якщо на підприємстві працює 15 і більше осіб.

Єдиноподатники від сплати штрафів не звільняються.

Усі роботодавці, що не виконали норматив, самостійно розраховують розмір штрафу та зазначають його у Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ. Сплатити штраф необхідно до 15 квітня року, що настає за роком, у якому не було виконано норматив, відділенню Фонду за місцем реєстрації підприємства. У разі несвочасної сплати штрафних санкцій підприємству додатково доведеться сплатити пеню у вигляді 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати заборгованості, нарахованої на повну суму недоїмки за весь строк її існування.

Контроль за виконанням нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю здійснює Мінсоцполітики. Усі спори, щодо невиконання нормативу чи/або несплати штрафних санкцій вирішуються або Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Тобто, якщо роботодавець не сплатив своєчасно санкції чи відмовляється їх добровільно сплачувати, Фонд обов’язково буде звертатися до суду з вимогою про стягнення з роботодавця суми санкцій та пені у 3-місячний строк з моменту виникнення підстав для пред’явлення вимог зі сплати. Також, невиконання посадовою особою, яка наділена правом приймати на роботу і звільняти з роботи або фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю тягне за собою накладення додаткового адміністративного стягнення відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення.

І наостанок поговоримо про звітність. Звіт подають усі роботодавці з кількістю працюючих більше 8 осіб до відділення Фонду за місцем реєстрації підприємства. Звіт до Фонду роботодавець може надати особисто або надіслати поштою рекомендованим листом. Подання Звіту в електронному вигляді чинним законодавством не передбачено. Датою надходження Звіту вважається дата подання роботодавцем Звіту, а в разі його надсилання поштою - дата на поштовому штемпелі.

Матеріали надано Асоціацією «Укрлегпром»

 

Произвольный текст в подвале сайта

© shveinoe-delo