Урок і задача для бізнесу.

Як власник, я кожну нестандартну ситуацію сприймаю як урок і задачу для бізнесу.

 

Зовсім несподівано нас застала звістка про вірус… карантин… закриття всіх і всього…

Як ми будемо далі? Адже нашому підприємству 6 місяців. Як не втратити позиції, як вижити, як зберегти робочі місця - на роздуми не було жодного дня, лише кілька годин.

За місяць до цього «підприємливі ділки», користуючись моєю довірливістю, замість флезеліну  для вишивальних машин надіслали мені десять тисяч метрів спанбонду.  Звісно, нам цей матеріал для роботи не підходив, поставили у збитки.

Скликали збори колективу, вирішили, що маємо якісну тканину і можемо забезпечити масками багатьох. Саме набирала обертів паніка навколо відсутності засобів захисту.  Ми розуміли, що знаходячись віддалено від столиці, засоби захисту до аптек нашого  районного центру дістануться значно пізніше, ніж іншим.

 Отже, маючи в запасі спанбонд та якісний шліфований котон,  ми вирішили шити  одноразові маски, багаторазові маски, захисні костюми та бахіли.

Виникла двояка ситуація: з одного боку карантин і настанови лишатися вдома, з іншого - на весь районний центр лише наше швейне підприємство, яке може забезпечити потреби населення в засобах індивідуального захисту.  Вирішили працювати. На підприємстві були запроваджені наступні заходи: всі співробітники проходили вимірювання температури, обробку рук антисептиками, захисні костюми, шапочки, маски і рукавички. 

За тиждень паніка зросла, тому ми вирішили якось втрутитися... хоча б трохи.  Маски з вишивкою «don’t panic», «stop virus», «оберіг від коронавірусу» та маски з патріотичною символікою, медичні шапочки з вишивкою  люди сприйняли дуже добре, і це покращувало настрій.

Ми відшили об’єм на наш район і пішли на карантин. Частина одноразових масок, захисних костюмів і бахіл були безкоштовно передані лікарням і фапам, частина -  людям, зокрема дітям, з інвалідністю, частина - продана лікарням інших районів та великим підприємствам, які працюють під час карантину . У віддалені села та людям з обмеженими можливостями була організована доставка масок і антисептиків додому.

За цей місяць можемо підбити підсумки та зробити певні висновки.

Отже, мої висновки зроблені в розрізі маленького швейно-вишивального підприємства:

- відсутня комунікація місцевої влади з підприємцями, які можуть брати участь у  забезпеченні засобами захисту;

- провалена інформаційна кампанія: люди отримували різну інформацію з різних джерел, інколи досить суперечливу, що спричиняло ще більшу паніку;

- жодним чином не були врегульовані ціни на необхідні складові,  з яких можна було пошити засоби захисту, до того ж є факт відсутності резинки та спанбонду;

- оптимізація податків на товар медичного призначення: маски, захисні костюми, інше -   в державі запроваджена надто пізно;

- податки з зарплати (які складають  42%) взагалі ніхто не відмінив. Орендна плата, плата за електроенергію….   Рахунків на оплату нема, бо карантин, а бригада на відключення є, бо "ваше підприємство - боржник";

- не розроблений механізм держдотацій для малого бізнесу.

За таких умов складається враження, що ми лишилися сам на сам із проблемами, які прийнято називати форс-мажором. 

У нас були плани на розвиток підприємства, але  зараз головна мета - втримати робочі місця.

З позитивних моментів можу відзначити щиру подяку від людей, від медичних працівників, від підприємств, які оперативно отримали засоби захисту на свої робочі місця. Також відчутною підтримкою була комунікація між швейними підприємствами та ЗМІ. З декими обмінювалися резинками за бартером, з декими -  нитками. Дехто запропонував безкоштовну рекламу підприємства  та висвітлення нашої праці на своїх ресурсах. Знову схиляюся до думки, що українці переживуть все)) в мирі і злагоді.

Як власник, я кожну нестандартну ситуацію сприймаю як урок і задачу для бізнесу, і в залежності від того, як ми з нею впораємося, і будуть наші результати.  Тому за пару місяців буде зрозуміло, як працюватиметься далі.

                                                   Засновник компанії Familiya Сасин Світлана Олександрівна

 

 

 

Произвольный текст в подвале сайта

© shveinoe-delo