«У нас навчають краще»!

Тоді, чому ж реалізуватись спеціалістам легше за кордоном?

Україна може стати законодавцем моди в Європі

Практично щодня в Київський національний університет технологій та дизайну приходять випускники. Це – теж із свідчень авторитету. І от що характерно. Вчорашні вихованці, які проходять магістерський курс за кордоном, стверджують, що в КНУТД навчають краще, ніж в однопрофільних університетах Європи. При цьому додають, що реалізуватися, зокрема, молодому дизайнеру легше за кордоном.

Про те, що світ оцінив якість підготовки спеціалістів в КНУТД свідчить 71-ше місце в ТОП-100 кращих дизайнерських шкіл планети, на яке поставили університет зарубіжні експерти. Додайте сюди вступ КНУТД до Міжнародної хартії університетів.. зважмо й на твердження фахівців, яке уже не один рік звучить на міжнародних конференціях, присвячених індустрії моди: українські дизайнери можуть стати законодавцями моди в Європі.

Отож: є потенціал, його світове визнання і прогноз перспективи. Здається, ще крок і Україна виходить на міжнародний ринок індустрії моди ведучим гравцем. Фундамент для цього забезпечує університет. Його випускники на численних конкурсах продемонстрували лідируючі позиції української школи. Світ визнав наші таланти, тому охоче запрошує випускників для роботи в Європі, Америці і Китаї.

Університет – фундамент галузі

А що ж вдома? Чи є умови, аби молодий талант міг розправити крила? На відміну від КНУТД, працівники якого, дбають про перспективу, не лише зберегли першокласну освітню школу, але й зуміли стати науково-дослідною базою легкої промисловості, горе-реформатори економіки держави на зорі незалежності зробили все для того, аби знищити вітчизняну легку промисловість. І лише професіонали-ентузіасти зуміли вижити.

Крок за кроком вони піднімають галузь з колін. Без підтримки і преференцій. За умови, що саме легка промисловість здатна забезпечити швидкий оборот капіталу. Її розвиток – це нові робочі місця, наповнення бюджету. А в наших умовах – ще й імідж України. Бо вже на окремих роботах, які проникають на зарубіжний ринок, світ переконався в оригінальності українських майстрів. І саме індустрія моди – ніша, яку може зайняти Україна в світовій конкурентній боротьбі.

КНУТД, навчаючи студентів для потреб завтрашнього дня. Водночас, тут розробляють технології, які успішно конкурують із зарубіжними. Одне із свідчень цього – три Державні премії в галузі науки і техніки, яких удостоєні за останні роки вчені університету. Одне слово, фундамент для розвитку галузі КНУТД створив. Аби піднімати на ньому індустрію моди, плече має підставляти держава і органи самоврядування. При цьому навіть додаткового фінансування спеціалісти не просять. Що ж потрібно в першу чергу, аби, скажемо так, виправдати надію Європи на наше лідерство в індустрії моди?  

Кластер відкриває перспективу

Аби відповісти на це запитання зважимо ось на що. За останні роки Україну перетворили у споживача ношеного одягу з усього світу. Крім цього, для потреб держави і органів місцевого масо врядування здебільшого, використовують товари легкої промисловості не вітчизняного, а зарубіжного виробництва. Так мільярди гривень витрачаються на підтримку зарубіжних, а не вітчизняних виробників.

Аби подолати таку практику, здається, саме органи державної влади мають пропонувати шлях розв’язання проблеми. За майже 30 років цього не сталось.

Зате КНУТД пропонує не лише нові технології, кваліфіковані кадри. Його ректор академік НАПН України Іван Грищенко запропонував шлях відродження галузі, зокрема в Києві. За його ініціативою створено столичний освітній науково-виробничий кластер легкої промисловості. До нього увійшли провідні підприємства Києва, КНУТД та міськдержадміністрація. По-суті, міськрада отримала можливість комплексно впливати не лише на розвиток легкої промисловості, але й освіти та соціально-економічних проблем.  В цьому депутати переконались на виїзному засіданні сесії міськради, яке провели в Київському національному університеті технологій та дизайну. Там вони ознайомились з продукцією членів кластеру, розробками науковців. Захопленню не було меж! Не випадково, адже побачили товари, які виробляються в столиці, дешевші і  не поступаються якістю зарубіжним аналогам і можуть замінити імпортні, які столиця закуповує для потреб міста на мільярди гривень. Відповідно й обіцянок про підтримку вітчизняного виробника звучало ой як багато.

Йшлося, зокрема, про включення продукції кластеру до відповідних програм забезпечення життєдіяльності столиці. Йдуть роки, а обіцянка залишається обіцянкою.

Сприяння влади могло бути й в іншому. Скажімо, свого часу рекетири забрали приміщення фабрики «Дана-мода». Відтоді вона перебивається «у приймах» у напівзруйнованих приміщеннях колишніх підприємств комунальної власності. За їх оренду платять немалі кошти. Невже фабрику, яка зуміла вижити, дає місту робочі міста і податки, не можна позбавити тієї орендної плати?! Том більше, що підприємство виконує функції міської влади у справі підготовки робітничих кадрів.

  • Одне з орендованих у міста приміщень, - розповідає директор підприємства Людмила Іванівна, -  ми використовуємо як навчальний клас. Оскільки місто цим не займається, самотужки вчимо швачок…

Додаймо ще один неоцінений внесок «Дана-моди» не лише в економіку міста, але й навчання студентів. Якби не ця фабрика й робота нечисленних інших ентузіастів, де б студенти набували практичних навичок.?!

Як відродити підготовку механіків

Створення кластеру за умови сприяння його роботі владою міста може розв’язати ще одну проблему. З 1930 року в столиці Київський технікум легкої промисловості готував спеціалістів середньої ланки для галузі. Серед них – механіків з обслуговування обладнання швейних та взуттєвих фабрик. Навчання велося на найвищому рівні. Теоретичні знання механіків закріплювали шестимісячною практикою на підприємствах. По її завершенню там їм присвоювали виробничий розряд, який записували в трудову книгу. Отож, саме на підприємстві оцінювали практичні навички студентів. Їхні дипломні роботи теж захищались на прикладах розв’язання (часто студенти були співавторами) актуальних проблем виробництва.

Одне слово, Україна мала унікальну школу  підготовки спеціалістів. Реформи в економіці і освіті призвели до того, що технікум стали називати коледжем, а механічне відділення в ньому закрили.

Чому? Оскільки на зорі незалежності горе-реформатори зробили все для того, аби знищити вітчизняну легку промисловість, попит на механіків впав – випускникам не стало місця для працевлаштування.

Зусиллями ентузіастів-професіоналів крок за кроком галузь піднімається з колін. При цьому постала запрограмована горе-реформаторами на зорі незалежності проблема – підприємства не можуть знайти механіків для обслуговування обладнання.

  • Мене, пенсіонера, - розповідає випускник Київського технікуму легкої промисловості 1969 року Микола Явдонченко, - розривають на частини, бо сьогодні в столиці ніхто механіків не готує…

Звичайно, самотужки технікум відновити механічне відділення уже не зможе, для цього потрібні не лише здібні викладачі (до речі, викладача обладнання Київського технікуму легкої провислості Григорія Зінгмана як легенду ще й сьогодні добрим словом згадують ветерани, які закінчували технікум 50-60 років тому). Аби навчити механіка, здатного одразу ж після отримання диплома самостійно працювати потрібна відповідна база. В тому ж КТЛП для цього було все обрання, яке використовувалось на підприємствах. Була слюсарна майстерня. Студенти вчились працювати на токарних, фрезерувальних та стругальних верстатах. Набуті навички закріплювались на практиці.

Щоб все це відродити, потрібна співпраця навчального закладу, міської влади і промислових підприємств. І саме кластер легкої промисловості, знову ж , за умови активізації його роботи здатний стати фундаментом відродження, зокрема, й підготовки механіків. Без них підняття галузі з колін не можливе. Все це – лише перші кроки, які маємо зробити, аби реалізувати потенціал галузі і виправдати прогнози зарубіжних аналітиків щодо можливостей України стати законодавцем моди в Європі. В основі цієї роботи, як бачимо, стоїть освіта.

Владо, використай надбання освіти

Життя показує, що КНУТД із своїм завданням як локомотив прогресу справляється. Однак в державі бракує розуміння того, яким багатством вона володіє. Тому й заявляють випускники, що в Україні навчають краще, але реалізувати себе легше за кордоном. От і складається в державі ситуація, коли молоді спеціалісти повторюють слова Цицерона, який свого часу заявив, що йому є від кого втікати, але не має до кого йти.  Тому не вина молодих спеціалістів  в тому, що своєю працею прославляють зарубіжні компанії. В цьому їхня біда. Винні в такій ситуації ті, хто не дбає про створення умов для розвитку вітчизняної легкої промисловості. Біда в тому, що вони не зважать на надбання українських вчених і на рівень підготовки кадрів, зокрема, в КНУТД. На одному ж ентузіазмі прогрес вічно триматись не може. То ж де гарантія, що доля підготовки механіків в Київському технікумі легкої промисловості не спіткає й інші спеціальності у профільних навчальних закладах?!  Аби так не сталось, держава має забезпечувати комплексних підхід до міднення виробництва соціально-економічного і освітнього розвитку. У нас же все поставлено з ніг на голову.

Успіхом  в реформі освіти вважається зміна назви «технікум» на «коледж», а реформі промисловості – знищення швейної та взуттєвої галузей, що потягнуло за собою закриття механічного відділення в тепер уже коледжі.

Сьогодні, як мовиться, треба все відкручувати у зворотному напрямі. Двигун для цього пропонує Київський національний університет технологій та дизайну. Він безперебійно і ефективно працює. Оборотів йому, в першу чергу, має додати міська влада не ігноруванням, а використанням коефіцієнта корисної дії освіти.

Микола Петрушенко

 

Произвольный текст в подвале сайта

© shveinoe-delo