Dresscodе

  Чи потрібен Україні шкільний Dresscodе?

З наближенням нового навчального року актуальним для школярів, батьків та виробників стало питання про шкільний одяг. Адже у червні Указом Президента України В.О.Зеленського від 20.06.2019 р.№418 серед шести десятків різних рішень було скасовано і Указ від 12.06.1996 р. «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти». Водночас, залишається чинною Постанова КМУ від 22.08.1996 №1004 «Про запровадження шкільної форми для учнів середніх закладів освіти», якою запроваджено варіативні зразки шкільної форми для учнів, а кольорова гама тканин, модельні та конструктивні її особливості визначаються керівниками закладів освіти.

Суспільні думки щодо обов’язковості і доцільності шкільної форми також діаметрально різні. Слід зазначити, що для значної кількості українських виробників це постійна виробнича ніша на внутрішньому ринку, яка забезпечує життєдіяльність бізнесу, а для держави – зайнятість населення, джерело податкових надходжень, створення валового національного продукту. Для споживачів – з одного боку, це ніби додаткова стаття витрат сімейного бюджету, але з іншого, маючи придбаний за бажанням або за погодженням з навчальним закладом комплект шкільного одягу (на вибір - піджак/жакет, жилет, штани, спідниця, плаття, сарафан, сорочка, блузка, футболка з тканини чи трикотажу) впродовж року, а може й кількох, не потрібно задумуватись, у що одягнути дитину 180 днів на рік.

У зв’язку з цим, Асоціація «Укрлегпром» звернулася до Міністра освіти з проханням надати суспільству публічні роз’яснення (у ЗМІ, на офіційному сайті, інших ресурсах) щодо відміни чи збереження/запровадження визначеного навчальним закладом стилю і формату шкільного одягу.

Разом з тим, Асоціація разом з виробниками звернули увагу та застерегли Міносвіти й освітні заклади про таке. Дитина у школі має відчувати себе комфортно і максимально безпечно протягом тривалого часу: близько 9 годин на день та 5 днів на тиждень. До нового навчального року надважливо правильно обрати одяг і взуття для школи, які не шкодитимуть здоров’ю, працездатності та психологічному стану дитини. Сьогодні вся відповідальність у цьому виборі покладена на батьків! Насамперед, слід звернути увагу на такі основні характеристики виробів: гігієнічність; безпечність, естетичність,  якість, зручність конструкції, маркування, матеріал. Адже, шкільна форма (одяг), виготовлена з хімічних волокон і ниток, без дотримання усталених вимог, може викликати хронічні алергії, провокувати захворювання шкіри, впливати на періодично повторювані симптоми лихоманки, хронічний нежить, астматичні напади, екземи, головні болі тощо.

Текстильні матеріали у процесі виробництва піддаються фарбуванню, апретуванню, обробці різними хімреагентами для надання певних властивостей. Вимоги безпеки до матеріалів текстильних, шкіряних, хутрових та виробів з них в Україні встановлюють:

  • Державні санітарні норми та правила «Матеріали та вироби текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги», затверджені наказом МОЗ від 29.12.2012 №1138;
  • ДСТУ 4239:2003 «Матеріали та вироби текстильні і шкіряні побутового призначення. Основні гігієнічні вимоги»;
  • СанПіН №42-125-4390-87 «Вкладення хімічних волокон у матеріали для дитячого одягу та взуття відповідно до їх гігієнічних показників».

Що раніше гарантувала споживачам законодавча норма про шкільну форму? Перевірку вітчизняних виробників шкільної форми (а також дитячого одягу і взуття) на обов’язкову наявність Сертифікатів відповідності установленим вимогам, технологічним зразкам та Гігієнічних висновків про безпеку продукції. Це передбачало контроль безпечності виробництва продукції на всіх етапах: від сировини, матеріалу, конструкції, технології, виробничого процесу, готової продукції, умов її зберігання, транспортування, реалізації.

Що ми бачимо сьогодні у ЗМІ? Громадські активісти із захисту прав споживачів напередодні навчального року часто здійснюють контрольні закупки шкільних одягу, взуття, приладдя, роблять лабораторні експертизи, і часто отримують висновки про наявність шкідливих для здоров’я хімічних сполук, використання синтетитики або неякісних матеріалів, невідповідність установленим санітарним, технічним, іншим нормам, відсутність маркування, невідповідність складу сировини заявленим екостандартам тощо. Однак, при ідентифікації зразків із порушеннями, у т.ч. санітарно-гігієнічних норм життя і здоров’я, виявляється, що виробника/продавця такого товару або неможливо встановити/знайти через відсутність відповідного маркування; або це імпортний товар, а його реалізатор немає документів, що засвідчують його безпечність. Контроль за імпортними товарами фактично не здійснюється!

Частка вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку складає лише 10-20% за різними групами галузевих товарів, майже половина українського одягу і взуття експортується (переважно до Європи) відповідно до високих європейських стандартів якості та безпечності продукції, у т.ч. на замовлення світових брендів. Натомість, у структурі імпорту готових виробів за кількістю (у кг) новий одяг складає лише 8,3%, взуття та вироби зі шкіри - 12,1%, килими і домашній текстиль – 9,4%, та понад 54% - товари «секонд-хенд».

Звідки в Україну імпортується одяг і взуття? Це переважно країни Азії. Так, серед топ-10 імпортерів, що ввозять в Україну 87% трикотажного одягу75,3% з Азії: Туреччина, Китай, Бангладеш, Камбоджа, В’єтнам, Індія, Пакистан. Подібна ситуація з текстильним одягом - загалом 77,5% імпорту забезпечили: Китай, Туреччина, Бангладеш, В’єтнам, Пакистан, Камбоджа, Індія. На ринку взуття - 77,3% у топ-10 імпортерів: Китай, В’єтнам, Індонезія, Туреччина, Бангладеш, Індія.

До того ж в Україні повсюдно має місце торгівля без обліку і контролю, у т.ч. шкільними і дитячими товарами. На ринку повно контрабандного товару невідомого походження, а також товарів «секонд-хенд», що може реалізовуватися і під видом нового товару (з пришитими новими ярликами), в т.ч. через Інтернет-торгівлю, соцмережі без жодних зобов’язань та відповідальності.

Вживаному одягу (ввозиться у вакуумованих мішках вагою до 100 кг, де може бути спресовано що завгодно, у т.ч. одяг померлих, хворих людей зі збудниками хвороб) повинні проводити спеціальну дезінфекцію хімпрепаратами, зокрема обробляють небезпечним для здоров'я формальдегідом, який внесений до списку канцерогенних речовин. Формальдегід токсичний, засвоюється через вдихання, накопичується в організмі та діє на нього як подразнюючий газ, викликає дегенеративні процеси в паренхіматозних органах, сенсибілізує шкіру, негативно впливає на генетичний матеріал, репродуктивні органи, дихальні шляхи, очі, центральну нервову систему.

А чи проводять дезінфекцію? В інтерв’ю ТРК «Україна» з уст німецького постачальника секонду прозвучала правда: «Україна, як правило, закуповує найдешевший несортований, (а значить необроблений на спецфабриках у Європі!!!) секонд-хенд!». При цьому, щороку в Україну ввозиться понад 100 млн.кг вживаних одягу, текстилю, взуття. У 2017 р. Україна на ІІІ місці, а в 2018 р. – на ІV місці у світі за обсягами імпорту «секонд-хенду», після Пакистану, Малайзії та Кенії! Торік ввезено 130 млн.кг «секонд-хенду» - більше 3 кг на КОЖНОГО жителя України!

Світовий досвід і Україна. Шкільна форма почала свою історію у XVI ст. з Великобританії, тут у кожній школі діє своя форма, до якої обов'язково додається кепка або капелюх з логотипом школи, а також краватка, верхній одяг і навіть шкарпетки. У Німеччині ніколи не було єдиної шкільної форми, в окремих навчальних закладах існувала своя. У Франції ситуація дещо схожа - в кожній школі своя форма, але до 1968 р. у них були єдині правила одягу в школі. У Туреччині теж прийнято носити шкільну форму, цікаво, що саме за кольором можна відрізнити, в якому класі вчиться школяр. У Японії шкільна форма приблизно однакова в кожній школі: білі сорочки і темні піджаки. Носять шкільну форму і в Мексиці, Монголії, Сінгапурі, Індонезії, Австралії та Новій Зеландії. Китай, Колумбія і Малайзія теж не відстають. І навіть в Африці є своя шкільна форма. Наприклад, у мусульманських школах обов'язковим атрибутом вважається хустка для дівчаток. У США і Канаді носити шкільну форму обов'язково у всіх приватних школах, а ось в державних немає єдиної форми одягу.

Наприклад, у лондонській школі Елізабет Гарретт Андерсен учням пропонується самим брати участь в розробці власної шкільної форми. Такий підхід дозволяє краще враховувати побажання дітей, і зробити шкільну форму дійсно зручною і ошатною.

 В українських школах сучасний шкільний одяг також відійшов від усталених норм єдиної «форми», асоційованої з радянським минулим. Вітчизняні виробники згідно з ринковим попитом, урахуванням модних тенденцій, урізноманітнили шкільний одяг, запропонували нові фасони, тканини, кольори, сезонні комбі-варіанти зі зручним в експлуатації трикотажем та моделями у спортивному стилі, виготовленими з безпечних якісних матеріалів.

В Україні, як і в інших країнах, останнім часом, незалежно від наявності державних указів, спостерігалась мотивація освітніх установ до запровадження фірмового стилю шкільного одягу, часто з елементами українських традицій, для виховання гарного смаку до ділового одягу, поваги і знання власної історії, як важливих складових формування особистості та успішної самореалізації молодого покоління у майбутньому житті.

Асоціацією «Укрлегпром» з 2010 р. започатковано Конкурс шкільної форми з показами шкільних колекцій за участю школярів, який проводився у різних форматах в рамках зимових Міжнародних виставок «Кyiv Fashion» серед національних виробників. Одна з цілей конкурсу - залучення до синергії сторін (школа, батьки, учні, дизайнери, виробники) для створення якісного сучасного і цікавого, перш за все, для школярів продукту – шкільного стилю, одного з чинників, що викликає інтерес як до навчального закладу, так і процесу навчання. А це ж адаптація до реалій життя та один з важливих аспектів Нової української школи.

Міністр освіти та науки Лілія Гриневич у своїх публічних виступах неодноразово пояснювала, що адміністрації навчальних закладів, вчителі, батьки та учні мають право вирішувати, в якому одязі діти ходитимуть до школи. До того ж, наявність оригінального шкільного дрес-коду, з одного боку, є візитівкою навчального закладу, що з першого погляду ідентифікує його; а з іншого, ‒ сприяє створенню єдиного командного духу, патріотизму альма-матер, збереженню і примноженню шкільних традицій, поліпшенню зовнішнього вигляду учнів, гарантує забезпечення якісним ергономічним одягом.

Забезпечення споживачів шкільним одягом вітчизняного виробництва за оптимальним співвідношенням «ціна-якість» можливо, якщо запровадити пряму взаємодію між навчальними закладами та виробниками (без торгових посередників), а ще краще, із залученням фінансової участі місцевих територіальних громад.

Произвольный текст в подвале сайта

© shveinoe-delo